Що таке інтернет, хто його вигадав і як він влаштований: історія

Що таке інтернет

Інтернет - це глобальна мережа, яка об'єднує пристрої по всьому світу і дає користувачам безліч можливостей: працювати, навчатися, вести бізнес і таке інше. У наші дні від працездатності інтернету залежать практично всі процеси життєдіяльності. "РБК Тренди" публікують переклад матеріалу Internal Pointers, де наводиться докладний розбір архітектури Інтернету.

Комп'ютерні мережі — це складні об'єкти, які різняться за розміром, доступністю та застосовуваними технологіями. Внутрішньобудинкова мережа з погляду розміру, структури, обладнання та функціональності сильно відрізняється від тієї, що з'єднує два міста. Така різноманітність мереж ускладнює їхню спільну роботу. Проте рішення криється в інтермережах чи інтернеті.

З'єднання між мережами — це тип мережі, який з'єднує кілька мереж і нівелює їх відмінності, щоб вони могли взаємодіяти як сумісні.

Головна загальнодоступна мережа називається Інтернетом. Будь-хто може отримати доступ до інтернету за допомогою пристрою — комп'ютера, телефону, планшета тощо — для обміну інформацією та спільного використання ресурсів.

Хто вигадав інтернет

Вважається, що інтернет немає одного конкретного творця. Над розвитком технології працювала низка вчених, інженерів та програмістів протягом кількох десятиліть, починаючи з 1960-х. Ось деякі з тих людей, які зробили вагомий внесок у створення інтернету.

Вчений Леонард Клейнрок у 1960-х створив математичну теорію комутації пакетів, яка є основою технології інтернету.Суть теорії в тому, що при передачі даних у комп'ютерних мережах інформація поділяється на маленькі блоки (пакети), які потім відправляються по мережі конкретного одержувача і можуть при цьому слідувати різними маршрутами.

Крім того, вчений є одним із розробників комп'ютерної мережі ARPANET - прототипу сучасного інтернету, створеного в 1969 році Агентством Міністерства оборони США з перспективних досліджень (DARPA).

ARPANET була експериментальною комп'ютерною мережею, де дослідні установи та університети могли обмінюватися інформацією. Це була перша мережа, основу якої лежала концепція комутації пакетів даних. Інформація розбивалася на невеликі блоки та переміщалася по мережі незалежно один від одного.

Джозеф Ліклайдер

1962 року вчений Джозеф Ліклайдер опублікував роботу «Галактична мережа» (Galactic Netework), де вперше запропонував концепцію роботи комп'ютерної мережі. При створенні концепції Ліклайдер спирався на вже описані Клейнрок методи передачі даних в його теорії комутації пакетів.

У тому ж році він очолив відділ інформаційних технологій DARPA та під його керівництвом було закладено основи ARPANET.

Вінтон Серф та Роберт Кан

На початку 1970-х вчені та винахідники Вінтон Серф та Роберт Кан розробили протоколи TCP (Transmission Control Protocol) та IP (Internet Protocol). TCP – це протокол передачі даних у комп'ютерних мережах. Він перевіряє, чи дійшло інформація до одержувача та чи в повному обсязі. IP - це протокол, який відповідає за те, щоб потрібні дані дійшли до потрібного комп'ютера.

Тім Бернерс Лі та Роберт Кайо

Розробники Тім Бернерс Лі та Роберт Кайо у 1989 році запропонували концепцію Всесвітньої павутини (World Wide Web), яка стала фундаментом для сучасного інтернету. Його ідея полягала у створенні системи, що дозволяє легко обмінюватись і доступно подавати гіпертекстову інформацію через комп'ютерні мережі.

До речі, науковці, на відміну від інших «батьків» інтернету, працювали не в США, а в Європі — в лабораторії фізики високих енергій європейської організації з ядерних досліджень (ЦЕРН). У 1989 році Тім Бернерс Лі створив Всесвітню павутину (WWW), щоб автоматизувати процес обміну інформацією між вченими в університетах та інститутах по всьому світу.

В 1990 Бернерс Лі визначив основні концепції сучасного інтернету - стандартизована мова гіпертекстової розмітки html, мережевий протокол http і систему адрес URL. Також він розробив перший браузер та серверне програмне забезпечення. Адреса першого у світі веб-сервера - info.cern.ch.

30 квітня 1993 року ЦЕРН передав програмне забезпечення World Wide Web у суспільні надбання.

Якого року з'явився інтернет: історія створення

Спочатку інтернет зародився як експериментальний проект під егідою Міністерства оборони США у 1960 році. У той час комп'ютери були дорогими та повільними, тому ідея полягала в тому, щоб розділити їх по мережі та розподілити їх обчислювальну потужність між кількома користувачами одночасно. Оскільки створення технології розтягнулося на кілька десятиліть, є кілька днів народження інтернету.

29 жовтня 1969: зв'язали два віддалені комп'ютери і передали між ними перше повідомлення.Один комп'ютер був у Стенфордському університеті, а інший — у Каліфорнійському технологічному інституті. Щоправда, за планом, повідомленням мало стати слово login, але після передачі перших двох букв lo система перервалася. Тим не менш, спроба передачі даних вважається успішною. Ця подія стала результатом роботи проекту ARPANET та стала першим практичним досягненням, яке лягло в основу сучасного інтернету.

1 січня 1983 року: комп'ютери, підключені до ARPANET, було переведено новий протокол TCP/IP. До цього дня на ARPANET використовувалися різні протоколи передачі даних, через що було важко масштабувати та керувати мережею. Протоколи TCP/IP забезпечили універсальний спосіб передачі у комп'ютерних мережах, завдяки чому різні мережі змогли зв'язуватися друг з одним.

6 серпня 1991: Тім Бернерс-Лі опублікував перший в історії веб-сайт. Він був присвячений проекту World Wide Web і розміщувався на комп'ютері NeXT Бернерса-Лі.

Коли з'явився інтернет у Росії

Інтернет у Росії з'явився у 1990-х. За однією версією він з'явився 7 квітня 1994 року, коли в нашій країні був зареєстрований перший домен. Згідно з іншою версією, 28 серпня 1990 року. Цього дня вчені на комп'ютері Інституту атомної енергії імені І.В. Курчатова зв'язалися з вченими з університету Гельсінкі за допомогою модему, щоб регулярно передавати пошту інтернетом.

Загалом, відправлення повідомлення через інтернет означає передачу даних кільком інтернет-провайдерам та IXP, їх маршрутизаторам та кабелям.Фактичний шлях визначається розташуванням одержувача, який прийме повідомлення, а також часто комерційними угодами між інтернет-провайдерами.

Як працює інтернет

Інтернет складається з трьох фізичних компонентів: кабелів, маршрутизаторів та мереж. Технічні фахівці визначають інтернет-інфраструктуру як поєднання інтернет-обладнання та програмного забезпечення, яке на ньому працює.

Кабелі

Інтернет утворюється з безлічі оптоволоконних кабелів, які разом з'єднують кілька невеликих мереж. Ці кабелі передають інформацію з однієї мережі до іншої у вигляді оптичних сигналів. Вся наша планета вкрита інтернет-кабелями, окрім Антарктиди. При цьому багато хто розташований під водою, щоб покривати величезні відстані. Наприклад, довжина кабелю Atlantic Crossing 1 (AC-1), що зв'язує США з Європою, становить 14 тис. км.

Мережі

Всі пристрої підключаються до мереж, щоб отримати доступ до Інтернету. Наприклад, домашній ноутбук або планшет підключаються до локальної мережі всередині будинку (LAN). Ці пристрої можуть обмінюватися даними без будь-яких проблем, оскільки є частиною однієї мережі. Однак, для обміну даними за межами цих мереж потрібна підтримка інтернет-провайдера (ISP). Інтернет-провайдер надає такий доступ в Інтернет та іншу підтримку, пов'язану з роботою в Інтернеті.

Інтернет-провайдери

Інтернет-провайдери концептуально організовані у три рівні або яруси. Провайдери третього рівня є невеликими регіональними компаніями, які продають підключення до інтернету кінцевим користувачам. Зазвичай вони не володіють обладнанням, необхідним для передачі даних, і купують підключення до інтернет-провайдерів другого рівня. Ці інтернет-провайдери більші, вони володіють кабелями та іншим мережевим обладнанням. Наприклад, Comcast в США або Vodafone в Європі входять до найбільших інтернет-провайдерів у світі. Зазвичай, ці компанії співпрацюють, щоб переміщати дані. Цей процес називається пірінгом.

Однак інтернет-провайдери другого рівня не охоплюють всю земну кулю, тому вони купують послуги (транзит) у інтернет-провайдерів першого рівня, які мають міжконтинентальні кабелі (AT&T, Deutsche Telekom Global Carrier). Варто зазначити, що деякі інтернет-провайдери другого рівня можуть продавати доступ в інтернет безпосередньо клієнтам.

Що таке провайдер і чим він займається

Промисловість 4.0

Як правило, до послуг провайдерів першого рівня дрібніші компанії вдаються тоді, коли їм потрібно налагодити передачу даних на великі відстані. Однак, якщо потрібно з'єднати два близькі міста, то буде достатньо пірингу.

Швидкий пірінг можливий завдяки точкам обміну інтернет-трафіком (IXP): це приміщення та цілі будівлі, заповнені комп'ютерами та маршрутизаторами, які з'єднують кілька інтернет-провайдерів разом та допомагають скоротити шляхи для інтернет-трафіку. IXP розташовані по всьому світу, і на сьогоднішній день налічується близько 240 таких точок у 180 регіонах.

Інтернет-протоколи

Для переміщення даних у мережі інтернет потрібні спеціальні інструкції: як прокладати кабелі, організовувати злагоджену роботу маршрутизаторів та комп'ютерів, перетворювати сигнали, писати мережне програмне забезпечення тощо. Такі інструкції відомі як мережеві протоколи. Вони визначають, як інформація повинна передаватися між різними комп'ютерами, щоб вони могли розуміти один одного.

Internet Protocol Suite - це мережевий протокол, який керує інтернетом: він гарантує, що повідомлення може переміщатися по мережі і досягати місця призначення. По суті, це набір інтернет-протоколів, до якого входять два найважливіші підпротоколи: управління передачею (TCP) та інтернет-протокол (IP).

Ще одним способом описати, як мають працювати комп'ютерні мережі, є модель взаємодії відкритих систем (модель OSI). Вона більш деталізована, ніж набір протоколів інтернету, і включає специфікації обладнання. Ця модель досить складна і є швидше теоретичною.Набір протоколів інтернету став стандартом для сучасних мереж, але він ґрунтується на багатьох ідеях, спочатку сформульованих у моделі OSI.

Хто керує інтернетом

До цього дня інтернет працює без центрального керуючого органу. Однак існує безліч організацій, які регулюють структуру та розробляють правила роботи мереж. Найважливіші з них:

Рада з архітектури Інтернету (IAB) – забезпечує правильну роботу Інтернету. Він складається з Цільової групи з інженерних питань Інтернету (IETF) та Цільової групи з досліджень в Інтернеті (IRTF). Перша пише протоколи та інші технічні документи, друга займається довгостроковими дослідженнями (нові ідеї, нові протоколи).

Інтернет-корпорація з присвоєння імен та номерів (ICANN) – надає ідентифікатори пристроям та службам, що працюють в інтернеті по всьому світу. ICANN працює разом із Управлінням із присвоєння номерів в інтернеті (IANA).

Міжнародна спілка електрозв'язку (МСЕ) - координує операції та послуги електрозв'язку по всьому світу. МСЕ встановлює та публікує правила та стандарти щодо технологій електронного зв'язку та мовлення, таких як радіо, телебачення, супутники, телефон та інтернет.

Internet Society (ISOC) – сприяє відкритому розвитку та використанню інтернету людьми у всьому світі. Суспільство публікує звіти з проблем інтернету та створює інструменти, опитування та політичні рекомендації для покращення його використання.

Інтернет-додатки

Багато програм ґрунтуються на інфраструктурі інтернету. Найбільш популярним з них, ймовірно, є Всесвітня павутина (WWW) або Мережа: набір текстових документів та ресурсів (зображень, відео тощо), доступних через інтернет. Веб-документи та ресурси зберігаються на спеціальних комп'ютерах, підключених до Інтернету, які називаються веб-серверами.

Всесвітня павутина заснована на протоколах системи доменних імен (DNS) для перетворення доменного імені на IP-адресу, протоколі передачі гіпертексту (HTTP) для запиту вмісту веб-сторінки з цієї IP-адреси, а також протоколі Transport Layer Security (TLS) для обслуговування веб-сайту через безпечне зашифроване з'єднання.

Головне про інтернет

Інтернет — це глобальна мережа, що об'єднує комп'ютери та інші пристрої для обміну інформацією та ресурсами.

Інтернет не має єдиного творця; ключовий внесок зробили Леонард Клейнрок (теорія пакетної комутації), Вінтон Серф і Роберт Кан (протоколи TCP/IP), Тім Бернерс-Лі (Всесвітнє павутиння, HTTP, HTML).Історичними точками народження інтернету є: перше повідомлення в мережі ARPANET (1969), впровадження протоколу TCP/IP (1983) і запуск першого веб-сайту (1991).

Інтернет у Росії почав розвиватися на початку 1990-х років, з реєстрацією домену .ru та встановленням перших міжнародних з'єднань.

Фізична основа інтернету включає оптоволоконні кабелі (у тому числі підводні), маршрутизатори та мережі провайдерів.

Доступ до Інтернету забезпечують провайдери (ISP), організовані в трирівневу ієрархію, та точки обміну трафіком (IXP).

Бездротовий доступ забезпечується технологіями Wi-Fi, мобільним зв'язком (5G) і супутниковим інтернетом, що розвивається.

Роботу інтернету регулюють мережеві протоколи, головним із яких є TCP/IP, що забезпечує передачу даних між пристроями.

Інтернет не має єдиного власника, але його розвиток координують організації: IAB, ICANN, ITU та Internet Society.

Найпопулярніший додаток інтернету - Всесвітнє павутиння (WWW), що працює на основі протоколів DNS, HTTP та TLS.

Автори

Анна Арбузова, Марія Решетнікова